Беркут. Т. 3. Вып. 1. 1994. С. 40-42.

НАРОДНI НАЗВИ ПТАХIВ НА ХАРКIВЩИНI

С.О. Шапаренко

Folk names of birds in the Kharkov Region. - S.A .Shaparenko. - Berkut. 3 (1). 1994. - A survey of bird folk names in the Kharkov Region and changes that have been taken place with them during the last 100 years is presented. During this period the number of folk names has been decreased and alongside the knowledge about birds among the inhabitans has been getting worse. The reasons of such decrease are the russifikation of the population, technokratization of the society and disappearance of various bird species in different parts of the region.
Key words: bird volk names, Kharkov Region.

Iсторично склалося так, що Слобiдська Україна населена i українцями, i росiянами. Це обумовило багато особливостей мови мешканцiв областi. Так, жителi пiвнiчних та схiдних районiв, що межують з Росiєю, розмовляють, головним чином, росiйською мовою; пiвденних та захiдних - українською. Цей чинник виявився, на наш погляд, головним у формуваннi народних назв птахiв областi.

Iншими особливостями, що вплинули на цей процес, були: русифiкацiя населення областi за останнi 50 рокiв, внаслiдок чого збiльшилася кiлькiсть росiйських назв; руйнування устоїв "традицiйного" села i пов'язане з цим зникнення iсторичних особливостей та нiвелювання, "подiбнiсть" сiл мiж собою, що викликало зникнення народних назв у багатьох населених пунктах, особливо у районних центрах та околицях м. Харкiв; розрив мiж людиною та природою, який посилився у зв'язку з технократизацiєю суспiльства (мiсцевi жителi основну масу птахiв, особливо горобиних, просто не знають, серед загального числа мешканцiв областi своєю обiзнанiстю видiляються лише мисливцi); зникнення або зменшення чисельностi багатьох видiв птахiв.

Дана стаття - це спроба зробити огляд нинi iснуючих народних назв. Майже всi змiни, що сталися з ними за останнi 100 рокiв, якi можна проаналiзувати, ми порiвнюємо з монографiєю М.М. Сомова (1897).

Для гагар та норцiв загальна назва - "нирки". Часто їх плутають з качками. Взагалi населенню цi птахи мало вiдомi, їх, звичайно, не iдентифiкують по видах. Так, мабуть, було i на початку столiття: М.М. Сомов називає гагар "гагара" та "гачок", а серед норцiв дає окремi назви лише для великого норця (Podiceps cristatus) - "гагара" (!), "норець", "нирець", "хохлуша". Iншi норцi, крiм малого (P. ruficollis), який взагалi не має назви, - "поганка", "нирець", "норець". В.Г. Аверiн (1918) називає норцiв взагалi "нирцi" та "норцi".
Чаплi. Сiра чапля (Ardea cinerea) розповсюджена по всiй областi, руда (A. purpurea) та велика бiла (Egretta alba) зустрiчаються рiдко. В цiлому цi птахи добре вiдомi. Назва - "цапля", рiдше зустрiчається "чапля", "чорногуз", "лелека"; останнi двi назви є, мабуть, наслiдком об'єднання чапель та лелек в одну групу. В мiсцях, де зустрiчаються три види разом, їх, звичайно, розрiзняють. Були вiдмiченi i такi назви: сiра чапля - "кугу" (Змiївський район), чапля - "клокан" (Чугуївський район). За М.М. Сомовим сiра та руда чаплi мають назви, аналогiчнi iснуючим науковим. Квак (Nycticorax nycticorax) - рiдкiсний птах, його майже не знають. Вiдома назва "квак". Аналогiчно i у М.М. Сомова.

Бугай (Botaurus stellaris) - вiдомий досить добре. Народнi назви - "бугай", "выпь" - зустрiчаються однаково по всiй областi. З лiтературних джерел вiдомi також назви "бугай", "бучило" - (Сомов, 1897), "выпь" - (Аверин, 1918).

Бугайчик (Ixobrychus minutus) - "бугай", "выпь", всюди плутають з бiльш вiдомим через свiй крик бугаєм. Але на початку столiття їх, можливо, роздiляли: "волчек" (Сомов, 1897), "бугай" (Аверин, 1918).

Бiлий лелека (Ciconia ciconia) - добре вiдомий по всiй областi. Росiйська назва "аист", українська - "чорногуз", рiдше зустрiчається "лелека" та "бусол". Цiкаво, що М.М. Сомов називає бiлого лелеку "чорногузом" (але не "лелекою"!), а чорного лелеку (C. nigra), що спорадично гнiздився тодi, "лельокою".

Лебедi шипун (Cygnus olor) та кликун (C. cygnus) (останнiй зустрiчається на прольотi) не розрiзняються. їх називають "лебедь" або "лебiдь". Аналогiчнi назви наводить i М.М. Сомов.

Гуси - "гусь", "гуска"; за М.М. Сомовим - "дикий гусь", "гуска".

Качки. Для областi вiдомо багато видiв качок, що гнiздяться та зустрiчаються на прольотi. Проте, основна частина мiсцевих жителiв їх не розрiзняє, обмежуючись назвами "вутка", "качка", "утка", "дика утка" i т. п. Бiльш-менш добре знають лише крижня (Anas platyrhynchos), частiше за все так i називають (причому можуть називати i птахiв обох статей, i тiльки самця), або "качкою" (у випадку, якщо iнших качок немає, або їх не знають) "крижачком" (рiдко) та "кряквою". Набагато краще знають мисливцi таких птахiв: чирок-свистунець (A. crecca) i чирок-трiскунець (A. querquedula) - "чирок", "чиря", "крижачок"; широконiска (A. clypeata) - так само; свищ (A. penelope) - сiвак (Змiївський район), "синеноска" (Чугуївський район); чернь - "чернуха" (Змiївський район, оз. Лиман); крохаль - так само (Чугуївський район, смт. Печенiги). Пролiтнi види (чернь, крохаль та iн.) мають народнi назви тiльки в населених пунктах бiля мiсць, де птахи збираються на перельотах, - великих водоймищ. В iнших випадках мисливцi для пролiтних видiв обмежуються лише загальними назвами типу "северной утки". За М.М. Сомовим крижень - "качка", "крижень", "кряква", "дикая утка"; чирок-трiскунець - "травничок", "травник", "травянка"; чирок-свистунець - "чирок" ("чирята"), "чиронок"; свищ - "св'язь", "в'язь"; чубата чернь (Aythya fuligula) - "чернушка"; крохаль - "крохаль" (М.М. Сомов наводить за ранiше опублiкованою роботою Черная).

Сiра курiпка (Perdix perdix) -  "куропатка" або "курiпка". За М.М. Сомовим "курiпка", "курiп'ятка".

Перепел (Coturnix coturnix) - "перепел" (укр.), "перепел" (рос.), "перепелка", "перепелиця". Так само його називає i М.М. Сомов.

Фазан (Phasianus colchicus) аклiматизований у деяких районах. Так його й називають.

Водяна курочка (Gallinula chloropus). Часто плутають з лискою (Fulica atra). Народнi назви -  "водяна курочка", "болотяна курочка", рiдше "курiпка", "курочка" (Сомов, 1897). Лиска - добре вiдомий в областi птах. Називають "лиска", рiдше "лисуха". Аналогiчно у М.М. Сомова.

Деркач (Crex crex). Знають завдяки крику. Народне назва "деркач". "Коростель", "деркач", "дергач" (Сомов, 1897).

Сiрий журавель (Grus grus) - "журавль", "журавель" (часто плутають з лелекою). Аналогiчно називає i М.М. Сомов.

Кулики. Ця група складна у визначеннi i маловiдома навiть мисливцям. Птахiв в цiлому називають або "кулики", або "бекаси". Подальша класифiкацiя їх iде за принципом "великий" i "маленький", наприклад, "здоровий бекас" i т. п. Вiдрiзняють вiд iнших лише чайку (Vanellus vanellus) ("чибис", рiдко - "чайка"), вальдшнепа (Scolopax rusticola) ("вальдшнеп", "валюшник", "волошень"), бекаса (Gallinago gallinago) та дупеля (G. media) ("бекас"). М.М. Сомов для цих видiв дає такi народнi назви: чайка - "чайка", "луговиця", "луговка", "чибис", "пигалица"; вальдшнеп - "валешник", "слаква"; дупель - "лежень", "дупель" - мисливська назва; бекас - "крехтун", "барашек", "бекас" - мисливська назва. Необхiдно зазначити, що у М.М. Сомова народних назв куликiв небагато.

Мартини та крячки. Загальна назва - "чайки". Рiдше їх подiляють: для мартина - "морьовка", (Змiївський район), "белая чайка" (Чугуївський район); для крячкiв - "наша чайка" (Змiївський район), "ставкова чайка" (Валкiвський район). За М.М.Сомовим: мартин - "мартин", "риболов", "рибалка"; крячок - "крячка", "крячок", "рибалка".

Голуби та горлицi. Загальна назва -"голуб", "голубь", "дикий голуб", для горлиць - "горлиця", "горлинка", "горличка", "орличка", "чикушка" (остання тiльки для кiльчастої горлицi (Streptopelia decaocto)). М.М.Сомов для сизого голуба (Columba livia) народної назви не дає; припутень (C. palumbus) - "витютень", "припутень", "препотень", "голуб-синяк", "дикий голуб"; звичайна горлиця (Streptopelia turtur) - "орличка", "орлиця".

Зозуля (Cuculus canorus) - "кукушка", "зозуля". Аналогiчно у М.М. Сомова.

Деннi хижi птахи. У цiй групi часто не видiляють конкретно якiсь види, називаючи вiдомими назвами першого побаченого хижака. Класифiкацiя, як правило, проходить за розмiрами ("великий", "середнiй", "малий"). Рiдко видiляють окремi види, назви яких часто припустимi i для iнших. Зустрiчається загальна назва "орли". Соколи - "кобець", "кобчик", "сокол", "рябчик". Боривiтер - маловiдомий птах. Називають "пестельга", за М.М. Сомовим - "пустельга", "апоестелька", "кiбчик". Болотяний лунь (Circus aeruginosus). Називають так само, але часто плутають з iншими хижаками такого ж розмiру. Звичайний канюк (Buteo buteo), чорний шулiка (Milvus migrans), яструб - "шулiка", "коршун", "яструб", "ястреб", "рябець", наприклад в смт. Валки, хижакiв, в залежностi вiд розмiрiв та вiд того, яких свiйських птахiв вони переважно ловлять, називають "рябець-гороб'ятник" та "рябець-голуб'ятник". За М.М. Сомовим "рябець" - загальна назва для яструбиних середнього розмiру, "кобець" - для соколiв. Конкретнi назви мають звичайний канюк - "ястреб"; яструб великий (Accipiter gentilis) - "ястреб", "голуб'ятник"; яструб малий (A. nisus) -"вороб'ятник", "кобець", "ястреб"; шулiка - "шулiка", "шулека", "шульпiка".

Сови майже не знайомi мiсцевим жителям. Народнi назви - "сова", "сич", "филин", "пугач". "Филином" часто називають вухату сову (Asio otus) за її "вуха". М.М. Сомов наводить фонетично такi ж назви для рiзних видiв сов.

Серпокрильцiв (Apus apus) часто плутають з ластiвками, але звичайно називають "стрижами".

Голуба рибалочка (Alcedo atthis) - "зимородок", рiдше "рибалочка". За М.М. Сомовим - "иванок".

Звичайна бджолоїдка (Merops apiaster) - маловiдомий вид. Називають "щуром", "щуриком"; за М.М. Сомовим - "щур", "пчелоедка".

Одуд (Upupa epops) - "удод", рiдше "одуд"; за М.М. Сомовим - "удод", "одуд", "пустушка".

Дятли.  Усiх називають "дятлами", точнiше не подiляючи. За М.М. Сомовим - малий дятел (Dendrocopos minor) - "дятелик"; зелений дятел (Picus viridis) - "жолна", "жевна".

Жайворонок - "жайворонок", або "жаворонок". Часто видiляють посмiтюху (Galerida cristata), його назви - "чубатий жайворонок", "посмiтюха", "попелюшка", "посмiтюшка". В Краснокутському районi бiгаючого по землi жайворонка називають "посмiтюхом", а спiваючого - "жайворонком". За М.М. Сомовим - чубатий жайворонок - "сусiдка", "посмiтюшка"; польовий жайворонок (Alauda arvensis) - "жайворонок". Цiкаво, що якщо ранiше цi два види роздiляли завжди, то зараз це є вже не скрiзь.

Ластiвки. Сiльську (Hirundo rustica) та мiську (Delichon urbica) часто називають однаково (на що вказує i М.М. Сомов): "ластiвка" i "щур". Берегову ластiвку (Riparia riparia) з попереднiми двома видами об'єднують рiдше, її назва - "береговушка", "чхур", "щур" ("щуром" цей вид називають частiше, нiж сiльську та мiську ластiвок). За М.М. Сомовим мiська ластiвка - "ластiвка", "щурок"; сiльська - "ластiвка"; берегова - "чхур", "щур".

Плиски - добре вiдомi птахи, звичайна назва "трясогузка", рiдше - "пастушок", "синичка", "желтобрюшка", "плиска". За М.М. Сомовим бiла плиска (Motacilla alba) - "пастушка", "пастушок"; жовта плиска (M. flava) - "жовта трясогузка".

Дрозди добре вiдомi в народi, загальна назва - "дрозди"; види майже нiхто не розрiзняє. М.М. Сомов також наводить загальну назву, але дає i назви двох видiв: горобинник (Turdus pilaris) - "чикотень" та чорний дрiзд (T. merula) - "кос", "кошк".

Соловей (Luscinia luscinia) - добре вiдомий, але часто цю назву поширюють i на iншi види. Назви - "соловей" (укр.), "соловей" (рос.). Аналогiчно i у М.М. Сомова.

Синицi - "синиця", "синица". Вiдрiзняють вiд iнших видiв лише велику (Parus major) та голубу (P. caeruleus), яких називають "велика (большая) синиця" та "лазоревка". За М.М. Сомовим велика синиця - "зiнька", "синичка"; голуба - "гайка".

Повзик (Sitta europea). Народнi назви -  "поползень", "поповзень", рiдше - "повзик", "дереволаз". За М.М. Сомовим - "сноз", "дродька", "ползик".

Горобець. Народнi назви - "горобець", рiдше "воробей". За М.М. Сомовим хатнiй горобець (Passer domesticus) - "горобець, "воробей"; польовий горобць (P. montanus) - "горобець" (цiкаво, що М.М. Сомов "воробьем" називає лише хатнього горобця, хоч зараз цi два види в народi не розрiзняють).

Шпак (Sturnus vulgaris). Звичайна назва "шпак", рiдко "скворец". За М.М. Сомовим - "шпак", "скворец", "шкворець".

Iволга (Oriolus oriolus), сойка (Garrulus glandarius), сорока (Pica pica) - народнi назви iдентичнi науковим; так само i у М.М. Сомова.

Вороновi - група загальновiдома, але часто в нiй, як i у випадку з хижаками, не видiляють видiв (крiм сойки i сороки), плутаючи їх мiж собою. Тому наведенi нижче назви можуть вiдноситися i до iнших видiв. Загальна назва - "ворони". Сiра ворона (Corvus cornix) - "ворона"; так само i у М.М. Сомова. Крук (C corax) - "ворон", рiдше "крук"; за М.М. Сомовим - "крук", "крук", "крюк". Галка (C. monedula) - галка, рiдше "ворона"; у М.М. Сомова - "галка". Грак (C frugilegus) - "грак", рiдше "ворона", "крук"; за М.М. Сомовим - "грак", "гайворон".
Iнших горобцеподiбних в народi знають мало. Костогриз (Coccothraustes coccothraustes) -  "долбонос". Зяблик (Fringilla coelebs) - називається так само i в народi; за М.М. Сомовим - "снiгарка". Щиглик (Carduelis carduelis) - "щегол"; так само i у М.М. Сомова. Омелюх (Bombycilla garrulus) - "свиристель", "свиристелка"; за М.М. Сомовим -"свиристель". Снiгур (Pyrrhula pyrrhula) - "снiгур", "снегирь" (частiше); за М.М. Сомовим -"снегирь". Сорокопуд-жулан (Lanius collurio) - "сорокопуд", "жулан".

Взагалi, треба пiдкреслити, що за останнi 100 рокiв в областi залишилося значно менше народних назв птахiв, нiж було ранiше. Крiм того, iснує тенденцiя до об'єднання пiд однiєю назвою кiлькох видiв. Хоча за цей час з'явилися i новi назви, але загальна їх кiлькiсть зменшилась.

ЛIТЕРАТУРА

Аверин В.Г. (1918): Животный мир Харьковской губернии. - Природа и население Слободской Украины.
Сомов Н.Н. (1897): Орнитофауна Харьковской губернии. Отд. отт .из трудов Об-ва испытат. природы при Харьковском университете. 686 с.

Україна (Ukraine),
 310050, м. Харкiв-50,
 вул. Руставелi, 46/48, кв. 19
 С.О. Шапаренко.